Феноменологія черги
Історія починається із погрозливих есемесок колишнього інтернет-провайдера. Вони ж, тобто інтернет-провайдери, як і розвідники, колишніми не бувають. Виявилось, я таки забула щось там оплатити. І представники колишнього інтернет-провайдера порекомендували сплачувати борг обов'язково через банк, в жодному разі не з допомогою терміналу.Оскільки майже все життя я тільки те й роблю, що плаваю за течією (навіть в чеках мені вже про це пишуть), вирішила забити на хардкор, і таки сплатити через банк. Тим більше, що по дорозі додому якраз трапився заповідник комунізму. Тобто, "Ощадбанк"))).
Перше, що вразило мене вже на порозі - наявність кондиціонеру. Щоправда, цей пристрій співробітники "ощадбанку" або віджали з якоїсь гуманітарної допомоги, або просто не вміють дати ради кондиціонеру. Температура в приміщенні була приблизно градусів п'ятнадцять-шістнадцять, плюс легкий вітерець... На диво, працювали аж дві каси. І треба ж було включитися в гру, тобто зайнят чергу. Попереду мене - чоловік сім-вісім (особисто мені в чергах дуже складно рахувати кількість учасників, тут треба мати неабиякий хист), останньою виявилася дуже мила і гарно вдягнена пані років 50ти. На ній, тобто на пані, я і вирішила фокусувати свою увагу. І потроху роздивлятись гравців, тобто учасників черги... Четверо жінок пенсійного віку, одна - років п'ятдесяти, категорія - "женщіни". В моїй класифікації представниці даної категорії здебільшого: а)недбало вдягнені/зачесані/недбалий мейкап; б)вдягнені/зачесані/мейкап "как щас ходят обично нормальниє женщіни"; в) можливий синтез варіантів а і б. Панночка (одна) років 20-ти, ховається від розмов про ціни та проклятих політиків за екраном смартфона. Молодий пан (один) років 25-ти, на обличчі - невимовний розпач, мабуть, від приємної компанії навколо... Одна із пенсіонерок голосно розповідає світові про свій інтернет, в якого маленька швидкість, бо "я ж нє маладежь, мне не надо там фильми всякіє сматрєть, мнє толька скайп с дєтками пагаваріть". Я радісно всміхаюсь, таки я "маладєжь" відповідно до класифікацій поціновувачки скайпу. Яка, до речі, раптово повертається до мене і видає кодове питання: "А ви сколько за интернет плОтите?". Відповісти не встигаю, бо з'являються нові гравці, тобто, за мною займають чергу - літня пані, і знов літня пані. Друга дає першій кодове ім'я Кофточка (хоча блузка, чи то пак, кофточка в пані така собі, як на мій смак, а от сережки гарні). Я подумки видаю другій пані ім'я Хіпстер - через характерну зачіску. Щоправда, пані Хіпстер без бороди і досить тендітна на вигляд. Пізніше з'являються Торо або Тореадор (кремезна літня пані із пораненою ногою та залишками хіпстерською зачіски) та Лошарик - чоловічок незрозумілого віку із газетою "Вєсті", яку одразу починає читати. Торо тим часом дістає потягану книжку Довлатова із величезною фоткою автора на обкладинці. Торо, вони такі, завжди дають собі раду, найбільше у чергах. Я мовчки витріщаюся на пані, що попереду мене в черзі. Меланхолійно думаю, чому одні люди - як коньяк (тобто, з віком тільки кращі), а інші... Іншим я ще не вигадала влучну алкогольну класифікацію. Може. просто погано знаюся і на алкоголеві, і на людях...)
Тим часом Хіпстер виявила в приміщенні термінал, і навіть запитала в котрогось із співробітників, як ним користуватись. І от, з відстані, тобто від терміналу, пані Хіпстер узріла злочин, який провтикала вся черга. "Кофточка прорвалась вперьод!" заволала Хіпстер, і таки дійсно, пані Кофточка вже стояла біля котроїсь із кас і виносила мозок касирці... У відповідь на обурення учасників гри (тобто, учасників черги) Кофточка продемонструвала всесвітньовідомий жест, котрий міг, звісно означати, що пані насправді звати зовсім не Кофточка, а...Хуаніта, наприклад...)Але насправді жест означав, що Кофточці- Хуаніті просто по цимбалах все і всі в цій черзі. Як виявилось, по цимбалах не лише Кофточці. Гарна Пані попереду мене сказала:"Ну а что ж, зачем волноваться?..". Дійсно, навіщо... Торо і Лошарик одразу втратили інтерес до Кофточки, бо почали обговорювати якісь космічні і політичні знайомства пані Торо... Кофточка дробила мізки касирці...Гарна Пані посміхалась, немов Гаутама... Молодий Пан кліпав очима... Співробітники банку почали лагодити банкомат і увімкнули дрель (чи як зветься ця чудова штука). Коли дійшла черга молодого пана. виявляється, що він оплачує "социо-психиатрическую экспертизу". Торо меланхолійно промовила "такой маладой, а уже в психушку". Тим часом "Такой маладой" на більшість питань касирки відповідав чомусь "так точно"... Загалом, гра, тобто черга, тривала для мене 29 хвилин... Досі думаю про те, що як "ощадбанк" із усіма його принадами існує, значить, це комусь не просто потрібно. Багатьом навіть подобається. На жаль чи на щастя - то вже інша тема.
Історія починається із погрозливих есемесок колишнього інтернет-провайдера. Вони ж, тобто інтернет-провайдери, як і розвідники, колишніми не бувають. Виявилось, я таки забула щось там оплатити. І представники колишнього інтернет-провайдера порекомендували сплачувати борг обов'язково через банк, в жодному разі не з допомогою терміналу.Оскільки майже все життя я тільки те й роблю, що плаваю за течією (навіть в чеках мені вже про це пишуть), вирішила забити на хардкор, і таки сплатити через банк. Тим більше, що по дорозі додому якраз трапився заповідник комунізму. Тобто, "Ощадбанк"))).
Перше, що вразило мене вже на порозі - наявність кондиціонеру. Щоправда, цей пристрій співробітники "ощадбанку" або віджали з якоїсь гуманітарної допомоги, або просто не вміють дати ради кондиціонеру. Температура в приміщенні була приблизно градусів п'ятнадцять-шістнадцять, плюс легкий вітерець... На диво, працювали аж дві каси. І треба ж було включитися в гру, тобто зайнят чергу. Попереду мене - чоловік сім-вісім (особисто мені в чергах дуже складно рахувати кількість учасників, тут треба мати неабиякий хист), останньою виявилася дуже мила і гарно вдягнена пані років 50ти. На ній, тобто на пані, я і вирішила фокусувати свою увагу. І потроху роздивлятись гравців, тобто учасників черги... Четверо жінок пенсійного віку, одна - років п'ятдесяти, категорія - "женщіни". В моїй класифікації представниці даної категорії здебільшого: а)недбало вдягнені/зачесані/недбалий мейкап; б)вдягнені/зачесані/мейкап "как щас ходят обично нормальниє женщіни"; в) можливий синтез варіантів а і б. Панночка (одна) років 20-ти, ховається від розмов про ціни та проклятих політиків за екраном смартфона. Молодий пан (один) років 25-ти, на обличчі - невимовний розпач, мабуть, від приємної компанії навколо... Одна із пенсіонерок голосно розповідає світові про свій інтернет, в якого маленька швидкість, бо "я ж нє маладежь, мне не надо там фильми всякіє сматрєть, мнє толька скайп с дєтками пагаваріть". Я радісно всміхаюсь, таки я "маладєжь" відповідно до класифікацій поціновувачки скайпу. Яка, до речі, раптово повертається до мене і видає кодове питання: "А ви сколько за интернет плОтите?". Відповісти не встигаю, бо з'являються нові гравці, тобто, за мною займають чергу - літня пані, і знов літня пані. Друга дає першій кодове ім'я Кофточка (хоча блузка, чи то пак, кофточка в пані така собі, як на мій смак, а от сережки гарні). Я подумки видаю другій пані ім'я Хіпстер - через характерну зачіску. Щоправда, пані Хіпстер без бороди і досить тендітна на вигляд. Пізніше з'являються Торо або Тореадор (кремезна літня пані із пораненою ногою та залишками хіпстерською зачіски) та Лошарик - чоловічок незрозумілого віку із газетою "Вєсті", яку одразу починає читати. Торо тим часом дістає потягану книжку Довлатова із величезною фоткою автора на обкладинці. Торо, вони такі, завжди дають собі раду, найбільше у чергах. Я мовчки витріщаюся на пані, що попереду мене в черзі. Меланхолійно думаю, чому одні люди - як коньяк (тобто, з віком тільки кращі), а інші... Іншим я ще не вигадала влучну алкогольну класифікацію. Може. просто погано знаюся і на алкоголеві, і на людях...)
Тим часом Хіпстер виявила в приміщенні термінал, і навіть запитала в котрогось із співробітників, як ним користуватись. І от, з відстані, тобто від терміналу, пані Хіпстер узріла злочин, який провтикала вся черга. "Кофточка прорвалась вперьод!" заволала Хіпстер, і таки дійсно, пані Кофточка вже стояла біля котроїсь із кас і виносила мозок касирці... У відповідь на обурення учасників гри (тобто, учасників черги) Кофточка продемонструвала всесвітньовідомий жест, котрий міг, звісно означати, що пані насправді звати зовсім не Кофточка, а...Хуаніта, наприклад...)Але насправді жест означав, що Кофточці- Хуаніті просто по цимбалах все і всі в цій черзі. Як виявилось, по цимбалах не лише Кофточці. Гарна Пані попереду мене сказала:"Ну а что ж, зачем волноваться?..". Дійсно, навіщо... Торо і Лошарик одразу втратили інтерес до Кофточки, бо почали обговорювати якісь космічні і політичні знайомства пані Торо... Кофточка дробила мізки касирці...Гарна Пані посміхалась, немов Гаутама... Молодий Пан кліпав очима... Співробітники банку почали лагодити банкомат і увімкнули дрель (чи як зветься ця чудова штука). Коли дійшла черга молодого пана. виявляється, що він оплачує "социо-психиатрическую экспертизу". Торо меланхолійно промовила "такой маладой, а уже в психушку". Тим часом "Такой маладой" на більшість питань касирки відповідав чомусь "так точно"... Загалом, гра, тобто черга, тривала для мене 29 хвилин... Досі думаю про те, що як "ощадбанк" із усіма його принадами існує, значить, це комусь не просто потрібно. Багатьом навіть подобається. На жаль чи на щастя - то вже інша тема.
Комментариев нет:
Отправить комментарий